ПОЗАСИХА́ТИ, а́є, док. Засохнути (про все або багато чого-небудь; у багатьох місцях). А на зброї… козацькая Кров позасихала (Шевч., II, 1963, 62); Ранені перемовлялися крізь відкриті вікна, шукали земляків, руками, на яких позасихала фронтова грязь, подавали махорку і дещо з їжі (Тют., Вир, 1964, 347); Позасихали вони [книші], як залізо, позацвітали — не вгризеш (Стельмах, II, 1962, 326); [Леся:] Зовсім позасихали мої квіти, ніхто вас, мабуть, і не полив, як мене не було (Коч., І, 1956, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 796.