ПОЗАСТРЯВА́ТИ і ПОЗАСТРЯГА́ТИ, а́є, а́ємо, док. Застряти, застрягти (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Між камінням позастрявали нанесені штормами дошки, дубки, уламки дерева (Багмут, Щасл. день.., 1959, 118); Ось за столиком у колі друзів сидить захмелілий чоловік з розкошланим волоссям, в якому густо позастрявало пір’я і пух з подушок (Шиян, Баланда, 1957, 84); Скільки йдеш, тільки й чуєш у темряві тривожні крики людей, що, позастря вавши з гарматами та патронними повозками, силкуються біля них, витягують з трясовин коней (Гончар, II, 1959, 428); Вже віліси позастрягали в баюрах, і генерали спішились і брели непролазними шляхами (Довж., І, 1958, 357).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 798.