ПОЗАТУ́ЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позату́лювати. Маленькі вікна позатулювані старими ряднами та драними хустками (Вас., II, 1959, 16); Вікна в хаті старанно позатулювані (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 800.