ПОЗАЦВІТА́ТИ 1, а́є, док. Укритися квітками, зацвісти (про все або багато чого-небудь). Зелені ліси ялинові позацвітали (Федьк., Буковина, 1950, 63); А от як прийде весна, як.. позацвітають трави.. — от коли наші гори красні! (Хотк., II, 1966, 12).
ПОЗАЦВІТА́ТИ2, а́є, док. Укритися пліснявою, цвіллю (про все або багато чого-небудь; у багатьох місцях). Стіни в хаті аж позацвітали від вогкості та почорніли від диму (Коцюб., І, 1955, 67); Позасихали вони [книші], як залізо, позацвітали — не вгризеш (Стельмах, II, 1962, 326); // безос. Як у хліві — в хаті: двері набрякли, по кутках аж позацвітало, вікна й не розтають… (Тесл., Вибр., 1950, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 801.