ПОЗБА́ВЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч. У Радянському Союзі до прийняття Конституції 1936 р. — людина, позбавлена виборчих та інших громадянських прав у зв’язку з належністю до експлуататорського класу.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 803.