ПОЗВО́ДИТИСЯ, имося, итеся, док.
1. Піднятися, підвестися (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Хлопці позводилась на лікті, ще тісніше збилися в купу, щоб не пропустити й слова з Маркового оповідання (Мик., II, 1957, 422).
2. Піднестися над чим-небудь, виділяючись з-поміж чогось своєю висотою (про все або багато чого-небудь). Шляхи-шосе шліфовані, Мережані, заковані Дубовії мости Веселками позводились (Гірник, Сонце.., 1958, 17).
3. З’явитися, постати в результаті будування (про все або багато чого-небудь).
4. Занепасти, змарнуватися, пропасти (про все або багато чого-небудь). Сади наші [хлопів].. понівечились, пасіки позводилися (Фр., II, 1950, 49); // Виродитися, зникнути (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Позводилося панів багато, панувати ні з чого (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 807.