ПОЗВІ́ШУВАТИ, уємо, уєте, док., перех. Звісити все або багато чого-небудь. Вулиці Києва пашіли від палючого серпневого сонця, каштани позвішували прив’яле листя і куняли (Гур., Друзі.., 1959, 28); Оратори позвішували голови (Фр., VII, 1951, 297).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 807.