ПОЗДОРО́ВКАТИ, аю, аєш, док., розм. Побажати здоров’я (при вітанні або п’ючи горілку, вино і т. ін.). — Як мене минали, Михайло поздоровкав, а той [Сава] шукав очима землі (Коб., II, 1956, 238); Тупне-брязне [дівчина] підковкою, До парубка поздоровкає (Бичко, Простота, 1963, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 810.