ПОЗИЧКО́ВИЙ, а, е. Стос. до позички. Сторони можуть надати форму позичкового зобов’язання всякому боргові, що виникає з купівлі-продажу, наймання майна або іншої підстави (Цив. кодекс УРСР, 1950, 38); Євгеній закинув про найближче: про стан селянства по селах, про читальні, каси позичкові (Фр., VII, 1951, 297).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 816.