ПОЗЛИВА́ТИСЯ, а́ється, док.
1. Злитися докупи (про все або багато чого-небудь).
2. перен. Об’єднавшися з кимсь, чимсь, створити одне ціле (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). То осторонь далеко одна від другої порозбігались [зірочки], стоять собі й лупають до вас своїм світом, то позбиралися у гурти і виблискують неясним сяйвом, а то позливалися в довгу-предовгу вервечку (Мирний, IV, 1955, 323); Крила ж у вашої пісні великі, Всю Україну пролине вона. В ній позливались поля наші, ріки (Нагн., Степ.., 1958, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 818.