ПОЗЛИПА́ТИСЯ, а́ється, док. Злипнутися (про все або багато чого-небудь). Онучі мокрі в неї, так вода й біжить з їх; ноги сині, пальці позлипались (Тесл., З книги життя, 1949, 72); На потилиці волосся.. позлипалося і.. кров запеклася (Тют., Вир, 1964, 337); * У порівн. Будився [Славко] поволі, розплющував очі з трудом, бо повіки наче стали оливом, наче позлипалися (Март., Тв., 1954, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 819.