ПОЗЛІТА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док.
1. Злетітися звідусіль в одне місце (про всіх або багатьох). Довідались.. пташки, що сонечко повернулося додому, що побудовано вже для них оселі в рясних вітках дерев, і позліталися з усіх країн (Л. Янов., І, 1959, 31); На тополі в Тернополі позлітались голуби (Гонч., Вибр., 1959, 116).
2. перен., розм. З’їхатися, зібратися звідусіль в одне місце (про всіх або багатьох). Мов чорне гайвороння позлітались на південь України пани-чужинці (Цюпа, Україна.., 1960, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 819.