ПОЗЛІ́ШАТИ, аю, аєш, док. Стати злішим. В молодиці спочатку зніяковіло, а потім позлішало обличчя (Стельмах, II, 1962, 102); — Ви їй не дуже вірте, — раптом розкрилися ширше, позлішали у Білограя очі (Мушк., Чорний хліб, 1960, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 819.