ПОЗМИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позмика́ти. — Сниться, — каже він, — ..Що в моїм теремі златоверхому Лежали балки не позмикані (Мирний, V, 1955, 269).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 820.