ПОЗМІ́НЮВАТИ, юю, юєш і ПОЗМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех.
1. Змінити, зробити іншим, інакшим усе або багато чого-небудь, усіх або багатьох. За нових панів усе не так стало, як за старих було, усе позмінювали (Сл. Гр.).
2. Замінити іншим, іншими все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Хоч альманах складавсь у Чернігові, друкували його у Києві, і доглянути коректу доручено було.. д. Грінченкові, який, не порадившись з нами, позмінював скрізь я на є (Коцюб., III, 1956, 240); — Нехай вона [відьма] нам заплатить за безчестя, що нас позміняли [на посаді] та ще мене на Солосі оженили (Кв.-Осн., II, 1956, 222).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 821.