ПОЗНА́МЕНУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док., заст. Поцілувати що-небудь священне. Лошаков, усміхаючись, підійшов до Колісника і подав йому руку. Той трохи не познаменувався до пухкої панської руки, коли уздрів її у своїй червоній страшенній лапі (Мирний, III, 1954, 283); Обітничани — їх було восьмеро — всю вечірню відправу стояли навколішках і били поклони, а по закінченні познаменувались до ікон (Бурл., О. Вересай, 1959, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 822.