ПОЗНІ́МАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позніма́ти. Зайшов він у другу крамницю, бачить, висять волові шкури і так познімані з волів, що роги й хвіст, — все на їх лишилося (Нар. тв. та етн., 3, 1958, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 824.