ПОЗОДЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.
1. Зодягти всіх або багатьох. Він за свої гроші усіх дітей її позодягав (Сл. Гр.).
2. Надягти на себе що-небудь (про всіх або багатьох). Вишнівчани працювали нехотя, по неділях і по релігійних святах на роботу не виходили, а, позодягавши розшиті квітчастими манишками сорочки, бродили хутором (Тют., Вир, 1964, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 825.