ПОЗРИНА́ТИ 1, а́є, а́ємо, а́єте, док. Зринути, спливти (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Помочила коноплі та, мабуть, погано придавила, а вони й позринали (Сл. Гр.); Глядь — і діти позринали [у криниці] (Манж., Тв., 1955, 203).
ПОЗРИНА́ТИ2, а́ють, док., з чого і без додатка. Звільнитися від якоїсь прив’язі, пут і т. ін. або вислизнути, зірватися з чого-небудь (про коней, волів тощо). Воли, поївши свою соломку і бачачи, що ніхто їх не напува і не запряга, позринали і пішли собі (Кв.-Осн., II, 1956, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 827.