ПОЗРУ́БУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позру́бувати. У їх хаті інша сім’я домувала, господарювала, у садочку позрубувані були старі дерева (Вовчок, І, 1955, 366).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 828.