ПОЗСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. з чого і без додатка. Зсадити вниз, зняти з чогось високого всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. Поки розпрягли коней, Косач допоміг зійти дружині, позсаджував дітей і повів усіх до квартири (М. Ол., Леся, 1960, 31).
2. на що і без додатка. Піднявши, помістити десь, на чомусь високому всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь; попідсаджувати. Узяв та й позсаджував дітей на віз (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 828.