ПОЗСИХА́ТИ, а́є, док. Висохнути, пересохнути (про все або багато чого-небудь). Були річки — позсихали (Сл. Гр.); По незораних степах — чистий пирій позсихав на корню [корені] (Мирний, IV, 1955, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 828.