ПОЗСКА́КУВАТИ, уємо, уєте, док. Зскочити, сплигнути, скоком спуститися з чого-небудь (про всіх або багатьох). Вершники позскакували з коней і перестали стріляти (Ю. Янов., І, 1958, 113); // розм. Швидким, різким рухом встати (про всіх або багатьох); посхоплюватися. Куми позскакували з призьби, а Хаброня аж рота роззявила (Н.-Лев., III, 1956, 256); Вони [бандити].. вдвоє перегнули Бараболю на лаву, з якої позскакували охоронці Палилюльки (Стельмах, II, 1962, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 828.