ПОЗСО́ВУВАТИ, ую, уєш і ПОЗСУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Зсунути все або багато чого-небудь. Розморені теплом, свіжим весняним вітром, червонощокі дівчата та молодиці, позсовувавши на тім’я шовкові хустки, перекидалися ліньки словом-другим (Мокр., Слід.., 1969, 83); Далі пішли обідрані хатки убогих людей. Спершу густо, мов їх одну до другої хто позсовував, щоб було затишніше й тепліше; далі рідше та рідше (Мирний, III, 1954, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 828.