ПОЗУБИ́ТИСЯ, зу́биться; мн. позу́бляться; док.
1. Стати зазубленим. Шабля позубилась (Сл. Гр.).
2. діал. Прорости. Коли зерно позубилося, Чайчиха почала обережно вибирати його і висипати на рядно (Стельмах, 1, 1962, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 828.