ПОЗІХО́ДИТИСЯ, иться, имося, итеся, док., розм. Зійтися в одне місце (про всіх або багатьох). Ну, сяк-так дождались світу, повставали паничі і позіходились (Кв.-Осн., II, 1956, 157); А раби тими шляхами Без гвалту і крику Позіходяться докупи, Раді та веселі (Шевч., II, 1953, 292); Дівчата позіходяться із чотирьох доріг (Мал., Звенигора, 1959, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 818.