ПОКА́ШЛЯТИ, яю, яєш, док. Кашлянути кілька разів; кашляти якийсь час. Марта покашляла, знов затягла та й не вивела (Н.-Лев., III, 1956, 114); Я покашляв по-старечому, змахнув фартухом кришки зі столу й відповів: — Немає, донечко, немає. Десь побіг, шибеник, схопився й вибіг (Сміл., Сашко, 1957, 214).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 18.