ПОКЛІ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок. Кліпати час від часу. Вернулася [Орися], підбігла до нього і, радісно покліпуючи мокрими віями,.. несміло потяглася до нього, як прибита грозою билиночка до сонця (Тют., Вир, 1964, 250).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 31.