ПО́КОВЗОМ: ◊ Ві́льним по́ковзом — вільно ковзаючи. Оглянувшись, він побачив, що з гори вільним поковзом мчить лижа, за нею котиться людина (Трубл., Лахтак, 1953, 149); Легки́м по́ковзом — легко ковзаючи. Ішли [бійці] легким поковзом, безшумно, в білих балахонах (Кач., Вибр., 1953, 376); Тягти́ (тягну́ти і т. ін.) по́ковзом — тягти, волочити по слизькій поверхні. Били мужики бабу, та потім поковзом тягли (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 33.