ПОКОЛО́ШКАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до поколо́шкати. Пішла [Катерина] до сіна, знайшла поколошкане на стіжку місце, засунула руку і дістала згорток (Чорн., Потік.., 1956, 43); З’являються Мерчик і Печений, побиті, поколошкані, укриті дорожнім пилом (Мам., Тв., 1962, 325); Ми.. опинилися на зарослому терном узліссі. За ним уже стояли поколошкані зливою жита й пшениці (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 36.