ПОКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Колупати (у 1, 2 знач.) час від часу. — Ти куди йдеш? — знову питає [дядько Володимир]. Нічого не каже [дівчинка], тільки поколупує носком землю (Гуц., З горіха.., 1967, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 36.