ПОКОПИ́ТНЕ, ного, с., іст. Податок, який брали з власників худоби. На грунтах.. сиділи його [пана] піддані, які справляли за це панщину, платили чинш, подимне, покопитне (Панч, Гомон. Україна, 1954, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 37.