ПОКОХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Покохати одне одного (про осіб різної статі). Росла [дівчина] в наймах, виростала, З сиротою покохалась (Шевч., II, 1963, 60); — Прийшла вам пора, дітки, — нарешті сказав Іван, — і покохалися ви між собою, як ті голубки. Не перечити проти цього нам, старим батькам… (Смолич, Мир.., 1958, 55); Знаєте, Карпюк, де ми покохалися з моєю дружиною? У студентському хорі… (Мур., Бук. повість, 1959, 205).
2. розм. Попестити одне одного. Посідали, поговорили, покохались, — усе лихо забулось (Вовчок, І, 1955, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 41.