ПОКРА́Й, прийм., з род. в. Понад краєм, понад краями; скраю. Покрай улиць поспішали Заспані дівчата (Шевч., І, 1963, 249); Покрай лісу таємничо біліють стовбури осик та берез (Л. Укр., III, 1952, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 42.