ПОКРИВУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм. Піти, поїхати не прямо, а відхиляючись то в один, то в другий бік. Допив [Кузьма] горілку, забрав кошик з крашанками і.. покривуляв додому (Стельмах, II, 1962, 303); Машина вигреблась на тверде і, заточуючись, мов п’яна, покривуляла сільською вулицею, так, ніби Жеребило зовсім забув про своїх пасажирів (Загреб., День.., 1964, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 48.