ПОКРУ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до покрути́ти 3, 4. Збуджені раптом з холодного сну, дзвони хрипло кричали і гнали вперед вузлуваті фігури, покручені непомірною працею (Коцюб., II, 1955, 86); Очі її [жінки] зробились злі, колючі, налились кров’ю, загорілі спрацьовані і ревматизмом покручені руки стали подібними до лап хижої птиці (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 45); Старий, спираючись на костур, ледве волік до церкви покручені простудою ноги (Стельмах, І, 1962, 459); На згарищі лише валялася бита червона цегла, покручена вогнем іржава бляха та попіл (Чорн., Визвол. земля, 1959, 161); Колосковими хвилями переливаються жита; засмуглявіли червоні, покручені бурями пшениці… (Гончар, Людина.., 1960, 90); // у знач. прикм. Всі ті одламані ніжки, покручені спинки, черепки під ногами, шматки паперу, пустка руїни — будили ще більшу жадобу нищить, ламати, бити (Коцюб., II, 1955, 88); З фронтального боку балкони вже давно були зруйновані, на їх місці стирчав тільки покручений метал (Гончар, III, 1959, 256); Особливо чомусь їй припало до вподоби оте покручене калічкувате ярча, що й досі було при їхній отарі (Гончар, Тронка, 1963, 322); // У знач. прикм., перен. Перекручений, спотворений. І поки-то дитина освоїлась.. з мовою чужою!.. І як дитина покалічить мозок покрученими о́бразами! (Н.-Лев., І, 1956, 175); // покру́чено, безос. присудк. сл. Наче й годують їх [птахів] добре, а все ж чогось їм бракує в штучних умовах парку. В лебедів-кликунів шиї покручено, поставлено свердлом (Гончар, Тронка, 1963, 206).
2. у знач. прикм. Зроблений, виготовлений крутінням.
3. у знач. прикм. Непрямий, звивистий, з багатьма поворотами, вигинами (про дорогу, річку і т. ін.). Недалеко од Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори (Н.-Лев., II, 1956, 263); В’ється степова дорога безконечна, покручена, запетльована, як слід хижого звіра (Тют., Вир, 1964, 282); Покручений, в’юнкий Збруч проліг українською землею, мов огненна блискавиця, розколовши її навпіл (Цюпа, Назустріч.., 1958, 33); // перен. Суперечливий; складний. Зараз, згадуючи про все своє навчання, я дивуюсь, яким неправильним, покрученим і неощадливим був мій життєвий шлях (Довж., I, 1958, 17).
4. у знач. прикм. Який має неправильну форму; скривлений у багатьох місцях. — Гляньте на цього гіганта, — показав Бунч на чудернацьке дерево з покрученим стовбуром (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 159); — Завидно мені стало, що в Докії такі гарні буряки, а в нас дрібні й покручені (Кучер, Трудна любов, 1960, 93); Строкарі дістають свої копійки, в складчину беруть горілку і покручену, з гнилими черевцями тараню (Стельмах, І, 1962, 195); * У порівн. Цього заматерілого пройду вже не вирівняєш — він немов покручений корч старої верби заліг на стежці власної дитини… (Вол., Місячне срібло, 1961, 273); // Який має дугоподібну чи гвинтоподібну форму. Рудий баранець похилився, неначе На нього [Семипальця] націлив покручений ріг… (Перв., II, 1958, 380); // Перекручений у багатьох місцях. Стьопа з’явився звідкілясь.., тягнучи покручений шланг (Собко, Біле полум’я, 1952, 11); // Із загнутими кінцями, скручений. Під ногами шелестіли цілі замети сухого покрученого листя (Коцюб., І, 1955, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 54.