ПОКРІВЕ́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до будування покрівлі. Щоб виказати свої неабиякі знання в покрівельній справі, звертаюсь до Гареля, який, мов жук-гнойовик, перебирає клишоногими ногами поруч поліцая (Збан., Єдина, 1959, 344); // Признач. для покрівлі. Для лісної зони поширеним покрівельним матеріалом було дерево (гонт, скіпа, тес) і солома (Дерев. зодч. Укр., 1949, 63); Листопрокатники цеху №1 вже тиждень видають динамну сталь, покрівельне залізо і жерсть в рахунок грудня (Роб. газ., 30.XI 1962, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 50.