ПОКРІ́Й, ро́ю, ч.
1. Модель, фасон, за якими виготовляється одяг, взуття. Вони разом приходили до школи, носили одного покрою плаття і вперто намагались сидіти втрьох на одній парті (Трубл., Мандр., 1938, 3).
2. у сполуч. з ім., перен. Характер, тип кого-, чого-небудь. — Трудове селянство Західної України.. настільки вже політично дозріло, що не дасть впіймати себе на вудочку агентів міжнародної реакції й різних запроданців покрою річинських (Вільде, Сестри.., 1958, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 50.