ПОКУ́ЛЬГУВАТИ, ую, уєш, недок. Ходити, злегка кульгаючи. Через кілька часу кремезний Гаврило покульгував біля гарби, здивовано знизував плечима (Тют., Вир, 1964, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 55.