ПО́КУП, у, ч., розм.
1. Те саме, що купува́ння.
2. Куплена річ; покупка. — Софія не призналась би зроду, що йде за покупом для баронеси (Л. Укр., III, 1952, 537).
3. Потреба в якомусь товарі з боку покупця; попит. Як нема покупу, то вони (крамарі там, чи що) дешево продаватимуть кожухи (Сл. Гр.); — А може, за місяць, за другий і на чіпці знов покуп буде (Фр., III 1950, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 55.