ПОКУПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. розм. Те саме, що ви́купатися. — Ходімо ж попереду покупаємося та .. підемо [до замчища] (Мирний, I, 1954, 248); — Згребеш сіно, покупаєшся в річці… (Стельмах, I, 1962, 554); З цукроварні ми побігли до річки і покупалися (Сміл., Сашко, 1957, 84).
2. Купатися якийсь час. — Найму простеньку міщанську хатинку на Великому Фонтані,.. заберу братову з дітьми та й покупаюсь трохи (Н.-Лев., VI, 1966, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 55.