ПОКУ́ПКА, и, ж. Те, що куплено; куплена річ. На гривеник покупки, а на карбованець крику (Укр.. присл.., 1955, 172); [Проня:] На Хрещатику була: ось для вас покупку принесла (Стар., Драм. тв., 1941, 317); Поки Іван спостерігав, як у склянці танув цукор,.. повернувся господар з пакунком якихось покупок (Чорн., Визвол. земля, 1959, 20).
Роби́ти (зроби́ти і т. ін.) поку́пки — купувати що-небудь. Він не мав уявлення, на які гроші доведеться робити покупки (Собко, Звич. життя, 1957, 26); — Ви вже тільки заждіть, поки я зроблю покупки… (Коцюб., I, 1955, 380).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 55.