ПОКІНЧИ́ТИСЯ, и́ться, док., рідко. Закінчитися (у 1 знач.) [Старий диякон:] Часами, як покінчиться вже трапеза вбогих, приходить і єпископ (Л. Укр., II, 1951, 229).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 25.