ПОЛА́СТИТИСЯ і ПОЛА́ЩИТИСЯ, а́щуся, а́стишся, док., до кого і без додатка.
1. Ластитися, лащитися якийсь час. Собачка полащилась трохи й побігла далі (Вас., І, 1959, 341).
2. перен., зневажл. Догоджати кому-небудь, запобігати перед кимсь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 60.