ПОЛА́СУВА́ТИ, а́су́ю, а́су́єш, чим і без додатка. Док. до ла́сува́ти. — Здоровенька була, Лисичко! Поласуй з нами, молодичко! А виноград же то який! У вашому гаю не виросте такий!.. (Гл., Вибр., 1951, 138); Хто б не хотів поласувати ягодами, але ж не личить хлопцеві брати їх у дівчинки, і я байдуже кажу: — Ні, не хочу (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 87); — На тобі, малий Жменяче, поласуй, — сказав Дувид, виймаючи з кишені яблуко (Томч., Жменяки, 1964, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 60.