ПОЛЕ́ГШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОЛЕ́ГШИТИ, шу, шиш, док., перех.
1. Робити менш важким, таким, що вимагає менших зусиль, легше виконується, здійснюється і т. ін. Вітер віяв Маркові в спину і полегшував йому ходу (Трубл., Шхуна.., 1940, 4); Ворожі снаряди оголили місцевість, подзьобали землю. Це і полегшувало пересування і погіршувало (Збан., Між.. людьми, 1955, 44); Існування Радянського Союзу значно полегшує і прискорює будівництво соціалізму в країнах народної демократії (Програма КПРС, 1961, 20); [Шевченко:] Так, вона [воля] іде, її не цар, віки підготували, І людський геній, що для всіх людей Полегшив працю силою машини, Яка несе в життя суспільні зміни І розхитає феодальний лад (Коч., III, 1956, 133).
2. Робити менш обтяжливим (долю, становище, життя і т. ін.). Чого тільки не вигадував скромний милий Сошенко, щоб .. хоч трохи полегшити долю Тараса (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 118); Вітя Довженко мовчки взяв з рук Борі важкий німецький автомат, полегшивши тим становище змореного хлопця (Ле, Клен. лист, 1960, 77); Оксен не тільки лишився жити в Олени, а й усе робив для того, щоб полегшити її життя (Тют., Вир, 1960, 24).
3. Зменшувати силу вияву; послаблювати (біль, горе, страждання і т. ін.) — Не плач.., — сказав [Павлик] розумуючи, і позіхнув. І це розумування хоч трохи, а полегшило материнський біль: таки і в неї росте господар… (Стельмах, II, 1962, 276); Їй захотілось зробити щось дуже хороше для Сергія Боровика, якось полегшити його страждання (Собко, Справа.., 1959, 49); Що я міг сказати йому, які слова могли полегшити горе і затамувати біль? (Смолич, VI, 1959, 15); // Звільняти від болю, тривоги, неспокою і т. ін. Вчителька музики кінчала тим, що, не записавши й слова, лягала на ліжко серед білого дня й зрештою солодко плакала, полегшуючи цим свою душу (Ю. Янов., II, 1954, 86).
4. рідко. Звільняти від частини вантажу, робити меншим вагою.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 63.