ПОЛИВА́ЛКА, и, ж., розм. Те саме, що полива́льниця 2. Якщо пісок висихає, то додають з поливалки через сито води, доводячи його до потрібної вогкості (Озелен. колг. села, 1955, 101); Буде вода в поливалки Щораз набиратись, Дощиком буде На наші грядки проливатись… (Вирган, Квіт. береги, 1950, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 65.