ПОЛИЗА́ТИ, ижу́, и́жеш, док., перех.
1. Лизнути кілька разів; лизати якийсь час. Кішечка понюхала, полизала гарбуза й виплюнула (Н.-Лев., III, 1956, 298); Ярослав тримав крижнів високо, бо Шарик вищав, ставав на задні лапи, намагаючись полизати їх (Мушк., День.., 1967, 80).
2. Те саме, що злиза́ти 1. — Вже дружину твою, княже, Птиці повкривали, І червону кров полоцьку Звірі полизали (Рудан., Тв., 1956, 264).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 67.