ПОЛИХА́ТИ, а́є, недок., рідко. Яскраво горіти; палати. Квіти кидали їм [червоноармійцям] під ноги, а ще полихали.. будинки (Ів., Таємниця, 1959, 102); // Яскраво світитися. Полихали заграви пожеж, як розкидані незримою рукою чи вітром червоні прапори (Довж., III, 1960, 372).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 70.