ПОЛКОВО́ДНИЦЬКИЙ, а, е. Те саме, що полково́дський. Блискуча перемога на Батозькому полі є вінцем воєнного і полководницького мистецтва Хмельницького (Іст. УРСР, І, 1953, 250); У Римнікському бойовиську яскравіше, ніж у якомусь іншому, визначився полководницький талант Суворова і перевага його стратегії (Добр., Очак. розмир, 1965, 245).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 87.